Саме рельєф є основою будь-якого ландшафту. Його характер впливає на ландшафтне планувальне рішення території, її об’ємне та емоційне сприйняття. Саме рельєф – рівнина, пагорби та схили, робить ділянку унікальною.
Не кожному така ділянка може дістатися! Із прийомами геопластики можна створити щось неповторне.
Геопластика – це штучне моделювання рельєфу місцевості. Створення штучних пагорбів, каналів, амфітеатрів та терас надає обсягу та виразності рівнинної місцевості. Геопластика – все те, що можна зробити за допомогою природних матеріалів.
Геопластика – це штучне перетворення плоскої ділянки задля досягнення певного естетичного ефекту. Зрештою метою геопластики є створення зручного та естетичного місця проживання.
Форма рельєфу місцевості як така здатна надавати психоемоційний вплив.
Перетворення ландшафту може піти шляхом посилення природної конфігурації, або шляхом створення чогось цілком нового і геометричного.
Геопластика – історія
Сам термін “геопластика” – відносно новий, але за ним ховається тисячолітня історія штучного перетворення землі: кургани стародавніх скіфів, піраміди Єгипту, амфітеатри Греції та Італії.
Геопластика використовувалася з давніх часів у різних культурах.
Наприклад, терасування схилів, яке широко використовується до сьогодні в Індонезії, Японії, Шрі-Ланці, Греції і т.д.
Терасування схилів – це створення широких щаблів для вирощування плодових культур. В Азії такі тераси використовуються для вирощування рису.
Щаблі буквально вирізаються із щільного глинистого грунту. Система каналів дозволяє наповнювати їх водою, необхідною для вирощування рису.
Пагорби виглядають дуже мальовничо! При цьому корисна площа кожного – зростає у рази.
У Греції та інших середземноморських країнах інша історія – гори складаються з кам’яних порід, що ускладнюють землеробство. Тераси формуються з обраного з ґрунту каменю, за потребою. У цьому формуються плоскі ділянки, зручніші для посадки оливкових культур.
Амфітеатри греки будували на схилах пагорбів. Підлягаючі кам’яні породи дозволяли це зробити економно та естетично.
Одними з перших прикладів геопластики можуть бути земляні вали та рови, які зводяться з метою зміцнення для оборони. Військові інженери стали першими архітекторами рельєфу.
Геопластика до початку 20-го століття вважалася не лише творчою, скільки інженерною та військово-фортифікаційною спеціальністю.
Наприклад, Центральний парк у Нью-Йорку будував Фредерік Лоу Олмстед, який мав досвід спорудження військових об’єктів. На зовнішній вигляд парку вплинуло враження від одного англійського парку – Биркенхед, в якому були присутні мальовничі ставки, круті пагорби, звивисті доріжки та рідкісні дерева.
У ході створення центрального парку було вивезено та завезено близько 7 мільйонів м3 ґрунту, гірські породи у багатьох місцях було підірвано. Вихідний ландшафт був змінений у бік романтичного природного англійського стилю.
Геопластика як естетичний вираз світогляду
У сьогоднішніх реаліях ми піднялися до рівня створення ландшафту для художнього вираження світогляду людини.
Такі об’єкти покликані надихати, викликати емоційний відгук.
Один із знаменитих парків це “Сад космічних роздумів”, створений у 1989 р дизайнерами Чарльзом Дженксом та Меггі Кесвік (Эдинбург, Шотландія).
Головну роль у парку виконують геометричні фігурні пагорби, водойми та скульптури. Доступ до парку обмежений одним днем відвідування року, обґрунтований страхом, що люди можуть пошкодити ідеальну архітектуру пагорбів.
Головна ідея саду – уявити його як мікрокосмос, як модель Всесвіту.
Сорок майданчиків, мостів, пагорбів, скульптур та терас розташувалися на дванадцяти гектарах.
Сад роздумів про космос є демонстраційним садом, всі елементи якого створені для демонстрації фізичних вражень про космічні теорії.
Сад із максимально підкресленим модерністським характером.
Якщо відійти від модерну і перейти на суто утилітарний рівень, то можна виділити низку корисних моментів: використовуючи пластичні можливості ґрунту та сучасних технологій можна створити на ділянці будь-який рельєф.
Геопластика як захист
Геопластика може допомогти захистити від вітру та шуму певний простір.
За допомогою земляних валів можна формувати ділянки із особливим мікрокліматом для ніжних рослин. Регулювати вологість від сухого клімату – на височині, до підвищеної вологості – у улоговині.
Будь-які піднесення чи поглиблення на ділянці завжди пов’язані з інженерними рішеннями щодо відведення води – дренажними роботами.
Круті схили з нахилом понад 30 градусів вимагають укріплень георешітками.
За допомогою змін рельєфу ділянки можна збирати дощові опади – такий прийом використовують досі місцеві жителі острівної Індонезії.
Геопластика може вирішувати та акустичні проблеми.
Сформований амфітеатром земляний вал може захистити від шуму (прийом використаний Кем Уїлкі, англійським архітектором).
Геопластика як безвідходність та екологічність
Ще один аспект використання геопластики на ділянці – максимальне використання ґрунтів, вийнятих під час будівництва будинку, басейну, верхнього непридатного для посадок рослин шару. В основу пагорба може піти і бутовий камінь та залишки будматеріалів.
Так, такий проект має народитися ще до початку будівництва будинку та огородження ділянки. Розрахунок і переміщення земляних мас потрібно планувати заздалегідь, як і головне – ідею, як усе це поєднати у щось органічне, функціональне та естетичне.
З чого розпочати?
Звісно з проектування. Це командна робота, гравцями в якій мають бути: архітектор, інженер-конструктор, інженери з дренажних систем, поливу та освітлення.
Далі все виконується за допомогою техніки, технологій та спеціалістів.
Найголовніше – здатність ландшафтного архітектора створити цілісний образ, у якому ландшафт та архітектура перебувають у гармонії. Інакше може вийти пародія.
Яку ділянку ви не придбали, зробити з неї можна багато. Головне знайти “своїх” фахівців, які вас почують, відчують ділянку та зможуть створити щось унікальне. Наші спеціалісти розроблять ландшафтний проект і здійснять всі роботи під ключ.